<Горох>>

ОДНОГО давнину був принц, який хотів одружитися з принцесою； але вона мала бути справжньою принцесою.Він подорожував по всьому світу, щоб знайти його, але ніде не міг отримати те, що хотів.Принцес було достатньо, але важко було дізнатися, чи справжні вони.У них завжди було щось не так, як хотілося б.Тож він знову повернувся додому і був сумний, тому що він дуже хотів би мати справжню принцесу.

Одного вечора розігралася жахлива буря； грім і блискавка， дощ лив проливами.Раптом почувся стукіт у міські ворота, і старий король пішов їх відчиняти.

Це була принцеса, яка стояла перед воротами.Але, Боже милостивий! Яке видовище зробили її дощ і вітер.Вода стікала з її волосся та одягу; вона стікала до носків черевиків і знову виходила на п’яти.І все ж вона сказала, що вона справжня принцеса.

«Ну, ми скоро це дізнаємося», — подумала стара королева.Але вона нічого не сказала, пішла в спальню, зняла з ліжка всю постільну білизну і поклала на дно горошину; потім вона взяла двадцять матраців і поклала їх на горошину, а потім двадцять пухових ліжок зверху. матраци.

На цьому принцесі довелося пролежати всю ніч.Вранці її запитали, як вона спала.

«Ой, дуже погано!» — сказала вона.«Я майже не заплющив очей всю ніч.Лише небо знає, що було в ліжку, але я лежав на чомусь твердому, так що я став чорним і синім по всьому тілу.Це жахливо!"

Тепер вони знали, що вона справжня принцеса, бо промацала горошину крізь двадцять матраців і двадцять пухових ліжок.

Ніхто, крім справжньої принцеси, не може бути настільки чутливим, як це.

Тож принц узяв її собі за дружину, бо тепер він знав, що у нього справжня принцеса; і горошину поклали до музею, де її можна побачити й досі, якщо її ніхто не вкрав.

Ось, це правдива історія.